вівторок, 26 січня 2010 р.

Крайовий Вишкільний Табір


Кожна людина має своє мету в житті. Кожен хоче добитися висот і дійти того часу, коли його мрії збудуться. Так само у кожного пластуна є своя мрія, та одне бажання на багатьох, яке дарує крила і заставляє літати – це стати скобом/вірлицею.
Важкий шлях здобуття знань, умілостей та навичок закінчується при завершенні другої пластової проби.
Після цього у кожного пластуна з’являється вибір чи залишитись на даному етапі, чи відкрити ще важчий, але набагато цікавіший етап у своєму пластуванні. Це здача третьої проби. До цього періоду підходять з довгими роздумами, адже потрібно зрозуміти наскільки тобі важливий Пласт, тому що саме ця проба не вимагає знань з певних точок, а твого всебічного розвитку. Третя проба не є установленою в певні рамки, пластун може сам вибирати, що хоче зробити і які проекти є йому цікавими. Кожен особисто для себе вибирає, що йому робити, але з тим, щоб це принесло користь суспільству і Пласту, а також особисто йому. Адже кожен проект має бути розвитком особистості. Складно весь час під час здачі третьої проби вибирати завдання, які були б важчими за попередні і готували тебе до нового рівня знань та розвитку. Та є одна обов’язкова точка для всіх третьопробників – це пройти Крайовий Вишкільний Табір або скорочено КВТ.


Завдяки цьому табору можна перевірити знання, які здобула людина за всі роки свого пластування. Крайовий Вишкільний табір відбувається вже 13 років поспіль і цього року відбувався в часі всіх крайових таборів з 8 по 19 серпня. Учасники КВТ, як і попередні роки, мали змогу таборувати в неймовірній місцині наших Карпат – урочищі Остодір, що поблизу пластового музею-оселі Сокіл. Місцевість таборування була дуже привабливою і зручною, адже зовсім поруч протікав навдивовижу чистий струмок, а зусібіч таборовиків оточували старезні й таємничі гори. Місцевість мала ще й історичну цінність для пластунів, адже колись тут була новацька оселя. На жаль, в наш час від неї залишився тільки фундамент, але сама думка, що ти таборуєш неподалік старої оселі дає змогу задуматись в якій потужній організації ти перебуваєш і що їй майже сто років, а вона все одно процвітає.

КВТ цього року тривало 11 днів, під час яких кожен пластун і пластунка повинні були себе показати гідними звання майбутнього скоба чи вірлиці, а також всі свої знання та вміння. На таборі були присутні 34 учасники, які рівномірно були роз приділено по 5 гуртках. КВТ це один з не багатьох таборів, на якому гуртки є мішаними, тобто присутні як хлопці, так і дівчата. Якраз мішані гуртки допомагають виявити краще лідера в будь-яких ситуаціях, а також побачити як людина працює не тільки з людьми своєї статті, а взагалі по житті. Кожен гурток мав свої назву, та щодня змінював провід, що давало змогу кожному члену гуртка спробувати себе у ролі гурткового. Черговий гурток ж забезпечував табір бунчужним, писарем та інтендантом – людина, яка відповідала за харчі. Хоча й вони підкорялись головному проводу, але повинні були весь день проявляти свої провідницькі здібності. Програма табору була розроблена таким чином, що юнацтво показували свою майстерність з практичного і теоретичного пластування.
Гордість табору були його таборові споруди, якими могли похизуватися і перед іншими таборами, які час од часу проходили повз. Найоригінальнішою і найбільш складною у побудуванні спорудою була брама, адже складалась вона з чотирьох триніг і однієї чотириноги, а ще настилу, на якому цілком могли поміститись всі учасники і вежі, з якої зручно було спостерігати за табором.
Програму табору приємно урізноманітнили дві мандрівка. Перша мандрівка відбулась на пластову оселю-музей Сокіл, що її ще до війни подарував Андрей Шептицький. За часів війни вона була зруйнована і тепер, за сприяння старшопластунського куреня Целібат Мурлики, інших куренів і людей, відновлюється та може приймати стаціонарні пластові табори. Добиратись до оселі пластунам не було легко, адже весь табір був поділений на команди, які по дорозі мали знаходити точки за азимутами і водночас йти на швидкість. Та прибуття на оселю стало справжнім святом. Інша мандрівка була довшою і тривала два дні, за які КВТешники відвідали гори Ігровець, Високу та Середню, середня висота яких становила півтори тисячі метрів. Попри те, що мандрівка виявилась досить складною, місцевість була кам’янистою і крутою, але кущі чорниці добре піднімали настрій, а неймовірні краєвиди і відчуття, що ти летиш над світом добряче піднімали і самопочуття, і впевненість у собі.
Але родзинкою табору були не мандрівки, не теренові ігри і навіть не день самоврядування, а саме вмілість три пера. Ця вмілість включала в собі перебування в лісі наодинці на протязі трьох днів. За цей час вони повинні були збудувати собі житло, розпалити вогнище трьома сірниками, здобувати воду, а також зробити лук, стріли, мотузки, ложку і миску. Здача цієї вмілості вимагає високої моральної та фізичної підготовки, адже, коли тобі необхідно самому виживати в природі, тоді приходить розуміння, що з командою будь-яка справа робиться і швидше, і легше. Та всі пластуни, які пішли здавати цю вмілість, здали її і задоволені та щасливі повернулись до табору.

Про КВТ можна розказувати годинами, бо це є місце, де вишколюють майбутніх скобів і вірлиць, а отже еліту і вершки суспільства та Пласту. Цей табір залишається у серці, проходить через все життя, адже ніхто вдруге не зможе відвідати КВТ і відчути ту радість і переживання, а також улюблену фразу кожного КВТешника «все точкується»
Мартуся Пецюх








Читати далі...


Немає коментарів:

Дописати коментар