четвер, 18 червня 2009 р.

вітер






автор: Мартуся Пецюх



Легесенький осінній вітер ніжно заплітався у її русяве волосся. Дівчина верталась додому, а думки її літали в осінньому лісі :» Так все просто і ніжно, коли дивишся на світ через одне око, « -- думала дівчина і закохано усміхалась людям навколо. Дорога простягалась повз дитячий будинок , думки раптово поміняли русло. « О, знову повертатись, проходячи під вікнами будинку для сиріт, а потім переживаючи, чи не проклинають вони тебе, чи не дивляться скоса на тебе, бо ти…» Це було боляче і неприємно йти цією дорогою, тому вона завжди гордо задирала голову і бігла - бігла, геть, туди, де не будуть світитись відчаєм ці вікна, а стіни – неспокоєм і болем.
Ще трішки залишилось до рятівного рогу сирітського будинку, та раптом почувся тихий дитячий голос:» Дівчино, ви така гарна! Ви напевно ангел, хоча я знаю!Ви моя мама!» Вона швидко обернулась і вся її гордість вмить спала з обличчя, перед нею стояла маленька дівчинка років восьми з білявим довгим волоссям, яке було недбало заплетене. Дівчинка мала чорнені гарні очиська і дуже бліде обличчя. Та очі, оті чорнені очі, вони так сильно не вписувались в контекст її за маленької та засмальцьованої сукенки, вони світились розумом і водночас цілком дорослою тугою. Тугою, яка пройшла повз душу. « Мені казали, там, що моя мама – ангел, вона залишила мене тут, але обов’язково повернеться, коли випросить дозволу в Бога. Але ти певно не моя мама, бо вона б одразу впізнала б мене, правда?» Їй забракло повітря:» Господи, вона така маленька. Господи, що я маю їй сказати…» «Ти звідки?» « А ти не знаєш? Я звідти», - вона показала своїм пальчиком в сторону сирітського будинку. » Знаєш, ти права, я не твоя мама, я просто ангел. Ледь тебе не проґавила, добре, що ти мене побачила, бо маю тобі дещо передати,»- дівчина хитро усміхнулась, картаючи себе за обман.» Ой, певно це щось цікаве?» « Звісно цікаве. Я бачила твою маму…» « Маму!»- цей викрик пройняв її серце. « Так, маму. Вона просила передати, що тобі буде складно. Тобі буде важко, так сказала вона, бо не може тебе забрати разом із собою зараз. ЇЇ не відпускають, вона потрібна там. Вона казала, щоб ти пам’ятала її і завжди була терплячою і сильною.» Вона тихо перервала цю промову:» Я знаю, я пам’ятаю про неї, хай не хвилюється, але мені так її бракую, важко без неї..»
З будинку вибігла жінка середнього віку з криком:» Куди ділась та нахабна дитина?! Ніколи немає з нею спокою. Де ти ходиш?,-« підбігла до дівчинки і знову закричала:» Я ж казала тобі тисячу разів не говори з чужими людьми!» « Це не людина - це ангел!» « Ага, ангел. Примари, а не ангели!» Вона забрала дитину і віднесла до того холодного будинку. Будинку без любові та розуміння.
Дівчина йшла додому і плакала. Бо тепер розуміла, що втікала від тих дітей і не втекла. Тепер не зможе бути ангелом, бо вона – людина. А дівчинка? А дівчинки , можливо, більше не стане..

середа, 17 червня 2009 р.

нова рубрика



відтепер у рубриці з міткою "гальшківські таланти" ми публікуватимемо різні мисьтецькі сотворіннячка наших дівчаток: оповідання, малюнки, вірші, фото - одним словом усе, що наші дівчатка роблять добре.
Каська Цигилик - розпочинає цю рубрику.







понеділок, 15 червня 2009 р.

як гулевичівни у Львові гуляли




У першу суботу червня, 6 числа, частина трускавецьких пластунів завітала до Львова.
Навіть те, що усім довелося прокидатися 0 5 ранку, та ще й у день приурочений сну й відпочинку, не завадило усім провести час гарно.
Спершу ми мали 2 години найцікавішої екскурсії з усіх можливих, яку провів нам ст. пл. Ярема Дух, ЛЧ. Він не тільки розповідав найцікавіші факти про Львів, знав відповіді навіть на найзакрученіші запитання, а й роздавав призи-бонуси за правильні здогадки на питання свої. За що ми йому вдячні безмежно!

Тепер будь-яка трускавецька пластунка знає у якій ручі тримав ножа король Данило, де вино лилося рікою, як знайти у заболотненому місці гідрант і що означає «піти до пана Едзя».

Звісно ми відвідали і вернісаж, щоб купити милі серцю дрібнички: розмальовані браслетки, плетені підковки, кільчики і всякої іншої всячини.
Після швидкої перекуски у «Пузатій хаті» та через таке.

Що погода нам сприяла ми пішли на каруселі до парку. І вже після них – повернулися до Трускавця.
Тепер готуємося до подорожі у Золочів – тамтешній замок просто казка.

Гулевичівна місяця: травень




вона не тільки сумлінно відвідує сходини,
бере участь у всіх акціях,
працювала над ярмарком,
а й зробили книгу гуртка і є однією з координаторів гурткового проекту.
своєю доброю пластовою поставою Лада заслужила право насити число куреня на рукаві однострою.
вітаємо її!

пʼятниця, 12 червня 2009 р.

Позір! курінний табір

Отож, з 26 по 30 червня відбудеться курінний табір "Таємниця Білих Ховатів"
Для того, щоб бути прийнятим на табір потрібно:читати далі

Заповнене оголошення надіслати на електронну адресу elusavety. elusavety.gulevychivnu@gmail.com чи на адресу 79053м. Львів вул. В.Великого 79\71, Марії Олійник до 20 червня 2009 року
• Передати попередню, незворотню вкладку у розмірі 50 грн (35 – двоє, 30 – троє з особи)
• Виконати завдання:
Фізалії і юнацтво віком 12-13 років:
Короткий твір «пласт це…» (зі зголошенням)
Підготувати ватру «давня історія моєї країни»(на табір, кожен гурток окремо)

Юнацтво віком від 14 років
Підготувати гутірку по обраній вмілості (окрім ПМД, домашньої зарадності і спеціалізованих типу скелелазіння, писанкарства тощо). вмілості не повинні повторюватисяя. Опис надіслати зі зголошенням (бути готовим провести на тоборі)
Підготувати інтелектуальний змаг «історія нашої країни» (кожен гурток іншу частину історії: найдавніша, київська доба, галицько-волинська держава). Формат змагу – довільний (на тоборі)


Якщо ви хочете мати таборову футболку прошу передати футболку без будь-яких малюнків чи написів зеленої барви
зголошення можна завантажити тут

Оля-Роксолана Славич - Хто така справжня Гулевичівна?

Вони синтезують сонячне тепло й світло з музичними ритмами життя, до них ставляться з обожнюванням і поклонінням


Для початку варто спитати себе, хто ти? Деякі письменники вважають, що найважливіше бути людиною, інші - що бути альтруїстом, прихильники цинізму дотримуються протилежного полюсу – адже егоїзм, за їхнім переконанням, шлях до щастя. Хоча жоден з них не описував теми справжньої Гулевичівни:-), я не сумніваюсь, що висвітлений портрет повинен відображати лише найкращі якості. Звичайно ж тут виникає інше питання. В свідомості кожного з нас є певні пріоритети: для когось найважливішим є почуття власної гідності, для когось - готовність прийти на допомогу і т. д. і т. п. І не можна вибрати якусь певну рису, адже обидві є дуже важливими.
Що ж до мене, справжня Гулевичівна – це в першу чергу справжня пластунка. Далі в хід іде Пластовий Закон і три головні обов’язки пластуна. Але кожний курінь має бути особливим і неповторним, мати притаманну лише йому родзинку. Без цього вони б були сірими, ідентичними та нецікавими.
Тож перерахуймо. Справжня Гулевичівна: словна, сумлінна, точна, ощадна, справедлива, ввічлива, братерська, доброзичлива, зрівноважена, корисна, слухняна пластовій старшині, пильна, дбає про своє здоров’я, любить красу і дбає про неї, завжди доброї гадки. Також зовсім не варто забувати про те, що вона вірна Богові та Україні, допомагає іншим, живе за пластовим законом та слухається пластового проводу.


Але це все загальна характеристика кожної пластунки і пластуна . Що ж саме відрізняє курінь імені Єлизавети Гулевичівни від сотні інших?
Не можу ручатись, що зі мною погодяться всі, так само і не можу ручатись, що всі Гулевичівни є саме такими, але я віддаю перевагу максималізму перед цинізмом. Тож, не відволікаючись від теми, давайте проаналізуємо, при цьому подумки(!!!!!) критикуючи, мою точку зору.

Гулевичівна:
• Чесна зі собою. Самообман це зовсім не те, що притаманне пластункам нашого куреня. Навіщо обманювати самого себе? Набагато краще присісти на хвилинку і насправді зрозуміти ,чого ти хочеш в даний момент свого життя. Адже без цього ми будемо нещасними, а хіба щастя це не те до чого прагне людина від самого початку свого існування. Хіба ми можемо порушувати давні, перевірені часом традиції? ))))
• Промінь сонця. Звичайно, я розумію, що ця характеристика є дуже образною і ліричною, але саме вона найкраще відображає мою думку. Сонце – символ тепла, світла. Справжня Гулевичівна не лише яскрава і самобутня, вона до того ж приносить це світло і тепло іншим. Якщо ж цих променів цілий жмуток (курінь), то від нашого товариства надзвичайно чутливим навіть може стати жарко)))
• Рабиня краси. Хоча я завжди і наголошувала на тому що, незалежність в сучасних умовах є не просто химерою емансипаторок, а просто-напросто життєвою необхідністю, у даному випадку, мені здається можна і відійти трішечки від правил. Адже все у цьому світі пов’язане з красою, а найбільше самі люди.
• Контрастна. Зовсім не обов’язково бути постійно усміхненою, чи готично пригніченою-задумливою. Сама суть в тому що в одній особі можуть поєднатись два полюси. Адже поділ на поганих та хороших, розсудливих та божевільних настільки умовний, що навіть не варто підлаштовуватись під рамки установлені суспільством.
• Творча. Я прекрасно розумію що талан і покликання це те що дається нам від Бога. Або за іншою версією це те що передали нам предки у спадок. Але ж це не причина, щоб закриватись у своїй мушлі, чи виправдовувати свою бездіяльність. Адже спроба нічого не коштує. Окрім того я на 100 % впевнена, що навіть якщо я не надто талановита в живописі, то , припустимо, мені непогано вдаються танці.
• Небуденна. Чесно кажучи навіть не знаю як пояснити цю якість, адже це відчувається одразу, коли бачиш людину. Це щось таке незримо-відчутне, я б навіть сказала, трішечки пов’язане з харизмою.
• Позитивна. Хоча останнім часом це слово вже стало надзвичайно популярним і навіть заїждженим, варто мати в собі хоча б капельку цього енергетику.

В принципі перераховувати і перераховувати хто така справжня Гулевичівна можна безмежно довго. Адже кожна з нас є справжньою Гулевичівною. Потрібно просто описати всі характери пластунок нашого куреня – і отримаємо якнайповніший з можливих портретів. І тут зовсім не важлива зовнішність чи маленькі дивацтва, найважливіше це те що ми разом, і те що ми один одного вчимо хоча б чомусь. Будь це безтурботність чи відповідальність, життєрадісність чи серйозність. Справжня Гулевичівна – це не щось ефемерне , а цілком конкретна річ. Це кожна з нас і всі ми разом!!!

Гулевичівна місяця: квітень



думаю ні для кого не стане несподіванкою, що Гулевичівна місяця квітня - Мартуся Пецюх
- гаївки
- ярмарок
- стійка біля плащаниці
- постійні й систематичні заняття з гуртком
- спроба зорганізувати сходини, на які решта куреня не з'являєиться!
- окрім того Мартуся має чудову пластову поставу і поведінку, яка повністю відповідає образу Гулевичівни. до того ж саме вона єприкладом для інших громадських організацій, адже саме їй висовують претензії стосовно діяльності нашого куреня! за це вона отримує право пришити число куреня собі на рукав.


Мартуся, особисто дякую за підтримку, допомогу і розуміння.